Правило 3/11

Якось ми з друзями завітали до ресторану. Зробивши замовлення, ми терпляче чекали, коли нам принесуть вибрані страви. Перша підозра, що буде щось не так, з’явилася вже тоді, коли ми робили замовлення.

– Ви нічого не занотовуєте? У вас така хороша пам’ять? – ніби жартуючи, запитали ми у офіціанта.

– Якщо офіціант на своєму місці, він не повинен нічого занотовувати! У нього має бути гарна пам’ять!

Дуже скоро ми засумнівалися в хорошій пам’яті офіціанта, коли він переплутав, кому і який поставити салат, хоча нас було всього четверо. Причому четверо – у всьому ресторані!

Потім, коли офіціант приніс головні страви, їх виявилося всього три. Ми вирішили почекати, поки принесуть і четверту страву. Але чомусь її не несли!

– Ну, Ірино! Ти, мабуть, щось таке замовила?! Це, мабуть, якась заморська риба, раз її так довго готують? А, може, її ще не зловили?

Жарти жартами, але коли ми побачили, що повз нас на вихід дружно прокрокували працівники кухні, ми знову покликали офіціанта!

– Та що ви від мене хочете?! У мене болить голова! У мене температура, а я тут з вами заграю! Я приніс все, що ви замовили! У мене хороша пам’ять!

Всім, кого ми тільки не зустріли на шляху з цього ресторану, ми розповідали цю історію і радили туди ні в якому разі не ходити! Навіть наступного дня ми розповідали цю історію всім, хоча нас про це ніхто і не питав!

Як тут не згадати правило 3/11, яке свідчить, що задоволений клієнт (пацієнт) розповість про це всього лише трьом своїм знайомим, а незадоволений – одинадцятьом!

При цьому абсолютно не має значення, що це було – страва від шеф-кухаря, або пломба від стоматолога!